Читаю результати візитів правозахисників до українських психоневрологічних інтернатів (ПНІ) та дитячих будинків для дітей з інвалідністю:

"На День народження підопічні отримують як подарунки станки і піну для гоління" (цікаво, як вони голяться, якщо до Дня народження ще далеко?)

"3,6 кв м площі на одну особу в спальних кімнатах" (це ліжко та тумбочка, і майже все!)

"3,5 млн гривень знаходяться на рахунках вихованців та не використовуються адміністрацією, бо вона не знає як це використовувати"

"Підопічним забороняють протягом доби відпочивати на власних ліжках (можна тільки вночі)"

"Підопічних ізолюють у приміщенні цокольного поверху за «погану» поведінку"

"В дитячому" будинку-інтернаті на 115 осіб 94 підопічні - дорослі люди віком до 57 років" - цікаво, навіщо називати цей заклад дитячим будинком? (можливо лише для того щоб було більше персоналу та більша оплата праці).

А ще дивлюся на ці три унітази без перегородок, але з новим кахелєм - та розумію, що проблема, дійсно, в головах, а не в грошах.

Цікаво, що моніторингові візити проходять постійно, про порушення повідомляють, але не схоже, що хоч один директор чи інша особа була притягнута до відповідальності за знущання над жителями інтернатів. Звісно, директор не може сам збудувати нові кімнати, але все ж таки від нього багато чого залежить.

Я впевнений, що щось не так з нашим суспільством, якщо ми на все життя відправляємо наших людей з інвалідністю в такі установи, де постійно порушуються їх права на особистий простір та приватність, медичний догляд, свободу пересування, працевлаштування.

Думаю, що для змін ситуації необхідно хоча б розуміти, хто відповідає за ці установи. Наприклад, на рівні Міністерство соціальної політики України Оксана Жолнович мені не відома людина чи департамент, який би відповідав за ПНІ та їх реформу. На рівні областей є департаменти соціального захисту, але і там відповідальність "розмазана", та часто ківають на обласну раду, яка є власником цих інтернатів.

А в облраді більшість депутатів і гадки не мають, як можна ці установи реформувати та куди рухатись. Взагалі, мені здається, що для депутатів ці установи зовсім нецікаві. Буду радий, якщо компетентні люди мене виправлять, якщо щось не так сказав. Але поки ми з'ясовуємо відповідальних за цей безлад, не треба стояти на місці - можна вже зараз хоч чимось допомогти цим людям.

Наприклад, допомогти нам створювати будинки підтриманого проживання. Завдяки вам ми зібрали $2000 щоб купити невеликий будинок, але ще потрібно придбати землю під ним ($1000) і далі - ремонт. Окрім фінансової підтримки, нам необхідні будматеріали, меблі, побутова техніка, волонтери-будівельники, журналісти та рекламні і SMM агенції для розповсюдження інформації.

Буду радий відповісти на усі питання: +38 066 513 34 35 (всі месенджери).