Фонд Хелпус лого

«Схиляли до співпраці та «депортували»

4 вересня 2023, 15:35 243 Автор: Валерія Константинова radiosvoboda.org Доля запорізьких психоневрологічних інтернатів в окупації.

«Схиляли до співпраці та «депортували»

На окупованій території Запорізької області опинилися чотири інтернатних установи соціального захисту

До початку повномасштабного вторгнення росії до України в Запорізькій області повноцінно функціонували 10 інтернатних установ соціального захисту населення, в яких перебувало 2,4 тисячі підопічних. Серед них: два – геріатричні пансіонати, 7 – психоневрологічних інтернатів та один дитячий будинок-інтернат.

«Понад тисяча підопічних в окупації»

За інформацією начальниці відділу департаменту соціального захисту населення Запорізької ОВА Ірини Таран, на сьогодні на окупованій території області опинилися Михайлівський психоневрологічний інтернат, Бердянський геріатричний пансіонат, Орловський психоневрологічний інтернат та Преславський психоневрологічний інтернат. За останньою звітною інформацією, у закладах перебували 1013 підопічних.

«У Бердянському геріатричному пансіонаті станом на 1 травня 2022 року перебувало 244 особи, у Михайлівському ПНІ на 1 серпня 2022 року – 259 осіб, Преславському ПНІ на 1 вересня 2022 року – 319 осіб, і в цей же період в Орлівському ПНІ проживала 191 особа. Цю інформацію повідомили нам керівники установ», – розповіла Ірина Таран.

Вона пояснила, що до цих інтернатів приймаються на державне утримання люди з психічним розладами, які досягли пенсійного віку, та люди з інвалідністю, що мають психоневрологічні захворювання. Крім того, в інтернаті опікуються людьми старше 18 років, які за станом здоров'я потребують догляду, медичної допомоги і їм не протипоказано за медичними показами перебування в таких закладах, незалежно від наявності батьків або родичів, зобов'язаних їх утримувати.

«Директора викрали»

Генеральний штаб ЗСУ повідомляв, що російські військові з Михайлівського психоневрологічного інтернату, який розташований у селі Показне, вивезли близько 200 осіб у невідомому напрямку. Усіх працівників медзакладу звільнили. Надалі, на території та в приміщеннях заплановано розміщення військового шпиталю для лікування поранених російських військовослужбовців, стверджують в Генштабі.

«Схиляли до співпраці та «депортували»

Михайлівський психоневрологічний інтернат, архівне фото

За інформацією департаменту соцзахисту Запорізької ОВА, Михайлівський психоневрологічний інтернат до повномасштабної війни був розрахований на 275 ліжкомісць. Заклад мав два корпуси, окремо розташовану адміністративну будівлю, котельні, приміщення гаражів, пекарню, майстерню для працетерапії та складські приміщення.

Згідно з медичними рекомендаціями, підопічні залучалися до трудової терапії. Вони мали можливість відвідувати бібліотеку та місця для відпочинку і дозвілля.

«Про Михайлівський ПНІ я можу сказати, що виконувача обов’язків директора цього закладу окупанти викрадали. Десь три дні його утримували. Він не погодився на співпрацю і його «депортували» на підконтрольну владі України територію. Зараз він перебуває у нас в департаменті, він продовжує працювати разом з 14 працівниками цього закладу, які відмовились йти на співпрацю з ворогом та мали змогу виїхати з тимчасової окупації до Запоріжжя», – повідомила Таран.

Хто перейшов на бік окупантів?

У Преславському психоневрологічному інтернаті для проживання підопічних функціонують 4 житлові корпуси, які можуть вмістити до 340 осіб. У закладі були відремонтовані корпуси, медпункт, харчоблок, упорядкована територія, є зони для відпочинку та дозвілля, проводилися різні заходи, розповіла Таран.

Орловський психоневрологічний інтернат був розрахований на 200 осіб. На території 3 житлових корпуси. Окремо облаштовано харчоблок на 80 місць. У закладі був реабілітаційний центр, місця для дозвілля та бібліотека. В інтернаті існувала футбольна команда, яка посідала призові місця на змаганнях.

«Схиляли до співпраці та «депортували»

Преславський психоневрологічний інтернат, архівне фото

«Керівники Преславського та Орлівського інтернатів з 1 вересня 2022 року перейшли на бік агресора. З того часу ніякого зв’язку у нас з ними немає. Офіційну інформацію звідти ми більше не отримували. Є припущення, що ці заклади продовжують працювати, і підопічні залишилися там», – каже посадовиця.

Невідомі долі

За інформацією Таран, у Бердянському геріатричному пансіонаті до повномасштабного вторгнення перебували люди похилого віку та особи з інвалідністю. На території було два корпуси, в яких жили підопічні, майстерня по трудотерапії, де проводили різні заходи. Людей постійно намагалися чимось зайняти, щоб вони не відчували себе самотніми, каже вона. Інші обласні інтернатні установи їздили до бердянського на змагання по шахах, волейболу, на фестивалі тощо.

«У Бердянському геріатричному пансіонаті діючий керівник установи категорично відмовився йти на співпрацю з окупаційною владою і вони його відсторонили від управління пансіонатом. Колаборанти на його місце призначили свою людину. Ми не знаємо, що з більшістю наших підопічних. Оскільки цей пансіонат не був закритого типу, підопічні, які там перебували, могли вільно виходити за територію. Через ці причини деяким пацієнтам вдалося самостійно виїхати, про що нам повідомляли відповідні служби. Хтось з них поїхав на захід України, хтось – за кордон», – зазначила Таран.

«Схиляли до співпраці та «депортували»

Комунальна установа «Бердянський геріатричний пансіонат», архівне фото

За її словами, підопічних цих інтернатів організовано не встигли евакуювати.

«На жаль, через інтенсивні бойові дії, швидкий розвиток подій, окупацію та відсутність «зеленого коридору» (шлях для евакуації – ред.), ми не мали можливості евакуювати наших підопічних. Поки була можливість, ми ними опікувалися, підтримували зв’язок з установами, намагалися доставляти гуманітарну допомогу, ліки. Зараз ми проводимо всі необхідні заходи, щоб після деокупації цих територій повернути всіх наших підопічних та розмістити їх у більш безпечних місцях», – повідомила очільниця відділу департаменту соцзахисту.

«Робота за законодавством рф»

Попри окупацію Бердянський психоневрологічний диспансер продовжує працювати та приймати пацієнтів. Один з працівників закладу на умовах анонімності з міркувань безпеки розповів, що там як і раніше, продовжують безплатно лікувати. Проте багатьох препаратів немає і родичам пацієнтів доводиться самостійно шукати та купувати ліки.

«Препарати дуже дорогі. Наприклад, 10 таблеток коштують 500 рублів. Цього вистачає на 5 днів. А людині потрібно приймати ці ліки впродовж всього життя. Раніше, після виписування препаратів, їх видавали безплатно. Зараз без російського паспорта не видають. Екстрена допомога надається всім, незалежно, чи має людина російський паспорт чи ні», – повідомив працівник закладу.

«Схиляли до співпраці та «депортували»

На окупованій території Запорізької області опинилися чотири інтернатних установи соціального захисту

За словами співрозмовника, з травня цього року всі працівники були вимушені взяти російський паспорт, щоб їх не звільнили. Весь персонал переоформили за російським законодавством.

«У закладі часто проводять перевірки, комісія приїжджає з Москви. Вони дивляться, як ми працюємо, перевіряють документи, щоб все було за новими стандартами. Також виділили нове сучасне обладнання для лабораторії. Крім того, диспансер закупив камери відеоспостереження. Хоча, в психлікарнях це заборонено», – каже він.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

«Помирали через жахливі умови»

Юристка ГО «Експертного центру з прав людини» Олена Темченко розповіла, що їхня організація також працюватиме над питанням щодо повернення осіб із психоневрологічних інтернатів, які постраждали від дій окупантів.

«У нас є певні розбіжності у цифрах, які зараз надають. А це доля людей. Громадськість об’єдналася з Офісом уповноваженого з прав людини, щоб ідентифікувати всіх», – зазначила Темченко.

«Схиляли до співпраці та «депортували»

Олена Темченко

За її даними, в інших інтернатах, які перебували в окупації, підопічні «утримувалися в дуже жахливих умовах».

«Після звільнення Куп’янського інтернату (Харківщина) підопічних вивезли в безпечні регіони й ми з ними спілкувалися. Люди розповідали про дуже жахливі умови, наприклад, кудись зник вуличний туалет, а на його місці залишилася велика вирва. Люди зазнавали психологічного насильства. Їм не вистачало харчування, тому їли 1-2 рази на день. Через це вимушені були будувати на вулиці печі та готувати на відкритому вогнищі, щоб мати хоч якусь теплу їжу.

Юристка каже, що під час окупації без електрики в підвалі перебували пацієнти й Чернігівської психлікарні.

«Там була висока смертність, про це свідчив лікар. Через те, що люди з психічними порушеннями перебували тривалий час без світла в підвалі, який використовували як сховище, вони не переносили таких умов і помирали», – розповіла вона.