Під час окупації Бородянки в психоневрологічному інтернаті загинуло кілька пацієнтів. Як рятувалися люди та що зараз відбувається там, під час телемарафону розповіла директорка закладу Марина Ганіцька, яка повернулася до міста після звільнення від російських загарбників, передають "Коментарі".

Директорка закладу залишалася у місті під час окупації, щоб доглядати за пацієнтами та допомагати мешканцям, які знайшли тут притулок. З початку повномасштабної війни в Україні в інтернаті перебувало 420 пацієнтів, за якими доглядали лише шестеро працівників. Через нестачу ліків, холод та стрес від обстрілів під час окупації загинули в інтернаті 12 людей.

"Плакати не було коли, я вам так скажу. Ми вставали в холоді. Багаття — на вулиці, кип’ятили воду, просто кип’яток роздавали людям. Потім нас взяли кадирівці, їх було близько 80 чоловік, може менше. Невідомо звідки взялись, вибили ворота, залетіли на територію машинами, з такими рудими, чорними бородами, в амуніції, що страшно було дивитись на них", — згадує Ганіцька.

За її словами, з інтернату вдалося евакуювати людей 13 березня. "Як завжди розложили вогнище, почали готувати їжу для людей. Я йшла по коридору, зі сторони окружної дороги побачила, що їдуть шкільні автобуси, швидка допомога і автомобілі ДСНС. На той час ми вже були у полоні цих рашистів", — розповіла директорка інтернату.

Після деокупації Бородянки директорка закладу Марина Ганіцька повернулася до інтернату разом з військовими та іншими медичними працівниками. "Я тут застала жахіття — це нічого не сказати про те, що це жахіття. Тут були розірвані подушки, загажено в прямому сенсі від паперів документації до кімнат, їдальні, ліжок", — сказала Ганіцька.

Зараз у Бородянці відновлюють роботу психоневрологічного інтернату та чекають на повернення усіх пацієнтів. Працівники навели лад у закладі та на території, засадили грядки овочами та ягодами, а також яблуневий сад та виноград.