Хелпус - помощь взрослым, попавшим в беду
  

Комунальна Львівська Міська Лікарня Хоспіс

Комунальна Львівська міська лікарня «Хоспіс» - перший медичний заклад в Україні та єдиний на Львівщині для невиліковно хворих, розрахований на стаціонар 30 ліжок. Завданням «Хоспісу» є створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби людини

Автор: sites.google.com, sites.google.com
Опубликовано: 2014-03-31 20-00-00  Просмотров: 16076









"Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не означає, що для нього не можна нічого зробити. Те, що здається дрібницею в житті здорової людини - для пацієнта може мати великий зміст"

Комунальна Львівська міська лікарня «Хоспіс» - перший медичний заклад в Україні та єдиний на Львівщині для невиліковно хворих, розрахований на стаціонар 30 ліжок. Завданням «Хоспісу» є створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби, полегшення безмежних страждань людини, її болю. КЛМЛ «Хоспіс» діє на підставі Статуту лікарні та Ліцензії на медичну практику.



Історична довідка

Створення Хоспісу було закладено у програму «Українського милосердя і здоров’я» ще у 1989 році. Ним зацікавилась допомогова служба Мальтійського ордену, яка подарувала Львову частину лікарняного обладнання. Завдяки розумінню і сприянню міської адміністрації, був виділений будинок колишньої дитячої лікарні, у якому було здійснили капітальний ремонт з метою створення максимально комфортних умов для важкої категорії хворих. Були розроблені методичні основи діяльності нового медичного закладу, затверджено штатний розклад і фінансування. У березні 1997 року Хоспіс у Львові був відкритий…

Створення моделі – Хоспісу, як нової форми медико-соціального закладу паліативної медицини обумовлено потребою у вирішенні проблем надання медико-соціальної допомоги, догляду, психологічної реабілітації, а також психо-соціальної підтримки родичів на період хвороби та втрати близького.

Львівську міську лікарню “Хоспіс” створено на підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 16 вересня 1994 року № 19 та наказу Управління охорони здоров”я Львівського міськвиконкому від 3.10.94 року № 190.


Головний лікар - Москвяк Євген Йосипович. Заслужений лікар України. Кандидат медичних наук. Магістр державного управління

Інформація про заклад

Комунальна Львівська міська лікарня «Хоспіс» - перший медичний заклад в Україні та єдиний на Львівщині для невиліковно хворих, розрахований на стаціонар 30 ліжок. Завданням «Хоспісу» є створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби, полегшення безмежних страждань людини, її болю. КЛМЛ «Хоспіс» діє на підставі Статуту лікарні та Ліцензії на медичну практику.

Ця лікарня не схожа на інші лікарні. Невеличкий будиночок у найзатишнішому районі Львова (вул. Котляревського – бічна вул. Генерала Чупринки) - відремонтований і доглянутий. Замість звичної лікарняної метушні – тиша. Пацієнти, які вже здебільшого прикуті до ліжка, лежать у своїх кімнатках. Тихенько поміж собою перемовляються працівники, жодного гамору - тиша і спокій.

- Ця лікарня – перший Хоспіс, свого часу створений в Україні, - розповідає головний лікар, заслужений лікар України Євген Москвяк, - завдяки львівському професору-онкологу Борису Білинському, який був ініціатором створення таких лікарень. Хоспіс заснували як медичний заклад для тих людей, яким медицина допомогти вже не в змозі. Коли в людини настає термінальна стадія хвороби - виникають стійкі дистрофічні, деструктивні, вікові й інші патологічні зміни, які неможливо виправити чи повернути назад лікувальними засобами. Спочатку це були лише онкохворі, потім долучилися люди, котрі перенесли інсульти, пацієнти із хворобами дихальної та серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, видільної та ендокринної систем, пацієнти із дистрофічними та деструктивними змінами центральної нервової системи (стареча деменція, хвороба Альцгеймера), люди, які страждають на хронічний больовий синдром. Лікарня – єдина на Львівщині – розрахована на 30 ліжок, а це катастрофічно мала кількість не лише для області, а й для міста. На місце в Хоспіс - черги. В останні роки, коли львів’яни масово почали їздити за кордон (а вдома залишалися хворі старенькі батьки), потреба в таких лікарнях постала особливо гостро. Люди навіть гніваються, що ми не можемо помістити сюди їхню маму чи бабусю, яка залишається у Львові, хвора і потребує особливого догляду.

Очі у пацієнтів – сумні і смиренні. Бабця Катерина, до якої у палату ми зайшли разом із заступником головного лікаря, терапевтом Романом Крупником, усміхнулася. Каже, що добре їй тут, спокійно. На столику у бабці – вервичка, над акуратно застеленим ліжком – образ Матері Божої. Допікають бабці сильні болі, які їй тут занечулюють уколами і так може себе трохи ліпше почувати.

Не знала я, що сказати 46-річному Степану, пацієнту клініки, юристу за спеціальністю, якому вже вдруге видалили пухлину в головному мозку. На те, що гарно на нього з вікна світить сонце, з гіркотою відповів: “Сонце світить тим, у кого біди нема…”. Важко сприйняти молоду людину, прикуту до ліжка і безсилу у своєму стані. Бабці та дідусі сприймаються як зрозуміле: життя прожили, мають дітей, онуків, залишили по собі слід. Молоді люди вражають.

Лікарі розповіли, що було в них за 10 років декілька діточок-пацієнтів. Одна дитинка була до рочку, з дитячого будинку. Діагноз – гідроцефалія, відома у народі як водянка. Ще був трирічний хлопчик, історію якого тут згадують як диво: йому встановили діагноз – пухлина головного мозку, але спробували комбінації з антибіотиків (а може, щось інше вплинуло) - і сталося диво для цієї лікарні: процес хвороби зупинився і пішов назад – дитина почала одужувати і його перевели у стаціонарне відділення іншої лікарні.

- Особливі вимоги тут і до медперсоналу. Є такі лікарі, що й дня не витримують, - каже Роман Крупник, - відразу кажуть, що не зможуть. А є люди, які працюють вже від початку, і хворі для них стають майже рідними. Бо ж відкривають душі, діляться своїми болями й турботами. Медики прив’язуються як до своїх і біжать на роботу, бо знають, що тут вони дуже потрібні.

- Якось до лікарні навідалось двоє стареньких віком за 80, - розповідає Євген Москвяк. - Прийшли, взявшись за руки, добрі і милі. Розповіли, що все життя кохали одне одного і тепер, коли розуміють, що когось одного може скувати хвороба чи раптово підкосити смерть, попросили зробити їм одночасно евтаназію (добровільну, узгоджену з лікарем, смерть невиліковно хворого за допомогою спеціальних знеболювальних засобів. - І.К.)… Декілька годин ми розмовляли зі старенькими, пояснювали, що Бог дав життя і лише Бог його може забрати, і не треба просити пришвидшувати цей кінець. Зрештою переконали, і вони, знову зловившись за руки, пішли додому… Вразив їх вигляд і почуття: пронісши через все життя кохання, теплоту, повагу, вони захотіли й далі не розлучатися. У тих людей, які приходять сюди працювати, відбувається докорінна переоцінка цінностей. Вони стають добрішими, милосерднішими… Приходить розуміння, що кожен даний Богом день – це щастя, і його треба прожити з добром, радістю і любов’ю…


Колектив комунальної Львівської міської клінічної лікарні "Хоспіс"

Діяльність Хоспісу

Діяльність Хоспісу здійснюється відповідно до чинного законодавства України, директивних та інструктивно-методичних документів Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства соціальної політики та праці України, управлінь охорони здоров’я й управлінь праці та соціальної політики обласних державних адміністрацій, місцевих органів влади, власного Статуту.


10 жовтня 2013 року в рамках проведення тижня паліативної та хоспісної допомоги відвідав лікарню та спілкувався з хворими міський голова А.І.Садовий

На державному рівні опрацьвано:

- Концепцію державної політики України щодо паліативної допомоги. Державний стандарт якості соціальних послуг, які надаються у ході Хоспісного руху. Наказ МОЗ України № 33 від 23.02.2000 року “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я”. Наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002 року “Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я”. Методичні рекомендації “Організація та управління медико-соціаль-ним забезпеченням невиліковних хворих у м.з. “Хоспіс”.

На регіональному рівні:

- Відкриття лікарень паліативного лікування у містах Києві, Івано-Франківську, Херсоні, Харкові, Луцьку, Луганську, Сімферополі.

За визначенням ВООЗу, паліативна допомога - це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх родин, які зіштовхнулися із проблемою смертельного захворювання.




Москвяк Євген йосипович - головний лікар

Винник Оксана Василівна - заступник г.л. з лікувальної роботи

Комунальна Львівська міська лікарня "Хоспіс"

розташована за адресою:

м. Львів, вул. Котляревського,53

Телефони: +380-32 237 58 62, 237 35 96

E-mail: hospis_uoz_lviv@ukr.net



Щоб дізнатися про нагальні потреби хоспісу, зверніться до адміністрації закладу.


код за ЄДРПОУ 20845633

79044, м. Львів, вул.Котляревського, 53

розрахунковий рахунок 35421002007464

у ГУДКУ у Львівській області

МФО банку 825014

код за ЄДРПОУ банку 22406168


Отчёт о собранных пожертвованиях

Пожертвований пока не поступало

Отчёт о расходах

Пока нет информации о расходах.


 ОТЧЁТЫ О ПОЖЕРТВОВАНИЯХ:
В 2019 году
вы пожертвовали
591 753 гривен

Расходы "Хелпуса" в 2019:

25 тяжелобольным: 510 349 грн.
Психоневрологическим интернатам: 90 059 грн.
Служебные нужды: 1 613 грн.
Всего расходов: 602 021 грн.

Всего с 2012 оказано помощи
на сумму 4 759 082 гривен

Спасибо!

Детальные отчёты >>>



 
Контактная информация