Комунальна Львівська Міська Лікарня Хоспіс

Комунальна Львівська міська лікарня «Хоспіс» - перший медичний заклад в Україні та єдиний на Львівщині для невиліковно хворих, розрахований на стаціонар 30 ліжок. Завданням «Хоспісу» є створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби людини
Автор: sites.google.com, sites.google.com Опубликовано: 31 марта 2014, 20:00 16885

Новини Львівського хоспісу

Потреби

Як допомогти

Контактна інформація

Статті про хоспіси та паліативну допомогу

Звіт про отримані пожертви

"Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не означає, що для нього не можна нічого зробити. Те, що здається дрібницею в житті здорової людини - для пацієнта може мати великий зміст"

Комунальна Львівська міська лікарня «Хоспіс» - перший медичний заклад в Україні та єдиний на Львівщині для невиліковно хворих, розрахований на стаціонар 30 ліжок. Завданням «Хоспісу» є створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби, полегшення безмежних страждань людини, її болю. КЛМЛ «Хоспіс» діє на підставі Статуту лікарні та Ліцензії на медичну практику.

Історична довідка

Створення Хоспісу було закладено у програму «Українського милосердя і здоров’я» ще у 1989 році. Ним зацікавилась допомогова служба Мальтійського ордену, яка подарувала Львову частину лікарняного обладнання. Завдяки розумінню і сприянню міської адміністрації, був виділений будинок колишньої дитячої лікарні, у якому було здійснили капітальний ремонт з метою створення максимально комфортних умов для важкої категорії хворих. Були розроблені методичні основи діяльності нового медичного закладу, затверджено штатний розклад і фінансування. У березні 1997 року Хоспіс у Львові був відкритий…

Створення моделі – Хоспісу, як нової форми медико-соціального закладу паліативної медицини обумовлено потребою у вирішенні проблем надання медико-соціальної допомоги, догляду, психологічної реабілітації, а також психо-соціальної підтримки родичів на період хвороби та втрати близького.

Львівську міську лікарню “Хоспіс” створено на підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 16 вересня 1994 року № 19 та наказу Управління охорони здоров”я Львівського міськвиконкому від 3.10.94 року № 190.

Головний лікар - Москвяк Євген Йосипович. Заслужений лікар України. Кандидат медичних наук. Магістр державного управління

Інформація про заклад

Комунальна Львівська міська лікарня «Хоспіс» - перший медичний заклад в Україні та єдиний на Львівщині для невиліковно хворих, розрахований на стаціонар 30 ліжок. Завданням «Хоспісу» є створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби, полегшення безмежних страждань людини, її болю. КЛМЛ «Хоспіс» діє на підставі Статуту лікарні та Ліцензії на медичну практику.

Ця лікарня не схожа на інші лікарні. Невеличкий будиночок у найзатишнішому районі Львова (вул. Котляревського – бічна вул. Генерала Чупринки) - відремонтований і доглянутий. Замість звичної лікарняної метушні – тиша. Пацієнти, які вже здебільшого прикуті до ліжка, лежать у своїх кімнатках. Тихенько поміж собою перемовляються працівники, жодного гамору - тиша і спокій.

- Ця лікарня – перший Хоспіс, свого часу створений в Україні, - розповідає головний лікар, заслужений лікар України Євген Москвяк, - завдяки львівському професору-онкологу Борису Білинському, який був ініціатором створення таких лікарень. Хоспіс заснували як медичний заклад для тих людей, яким медицина допомогти вже не в змозі. Коли в людини настає термінальна стадія хвороби - виникають стійкі дистрофічні, деструктивні, вікові й інші патологічні зміни, які неможливо виправити чи повернути назад лікувальними засобами. Спочатку це були лише онкохворі, потім долучилися люди, котрі перенесли інсульти, пацієнти із хворобами дихальної та серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, видільної та ендокринної систем, пацієнти із дистрофічними та деструктивними змінами центральної нервової системи (стареча деменція, хвороба Альцгеймера), люди, які страждають на хронічний больовий синдром. Лікарня – єдина на Львівщині – розрахована на 30 ліжок, а це катастрофічно мала кількість не лише для області, а й для міста. На місце в Хоспіс - черги. В останні роки, коли львів’яни масово почали їздити за кордон (а вдома залишалися хворі старенькі батьки), потреба в таких лікарнях постала особливо гостро. Люди навіть гніваються, що ми не можемо помістити сюди їхню маму чи бабусю, яка залишається у Львові, хвора і потребує особливого догляду.

Очі у пацієнтів – сумні і смиренні. Бабця Катерина, до якої у палату ми зайшли разом із заступником головного лікаря, терапевтом Романом Крупником, усміхнулася. Каже, що добре їй тут, спокійно. На столику у бабці – вервичка, над акуратно застеленим ліжком – образ Матері Божої. Допікають бабці сильні болі, які їй тут занечулюють уколами і так може себе трохи ліпше почувати.

Не знала я, що сказати 46-річному Степану, пацієнту клініки, юристу за спеціальністю, якому вже вдруге видалили пухлину в головному мозку. На те, що гарно на нього з вікна світить сонце, з гіркотою відповів: “Сонце світить тим, у кого біди нема…”. Важко сприйняти молоду людину, прикуту до ліжка і безсилу у своєму стані. Бабці та дідусі сприймаються як зрозуміле: життя прожили, мають дітей, онуків, залишили по собі слід. Молоді люди вражають.

Лікарі розповіли, що було в них за 10 років декілька діточок-пацієнтів. Одна дитинка була до рочку, з дитячого будинку. Діагноз – гідроцефалія, відома у народі як водянка. Ще був трирічний хлопчик, історію якого тут згадують як диво: йому встановили діагноз – пухлина головного мозку, але спробували комбінації з антибіотиків (а може, щось інше вплинуло) - і сталося диво для цієї лікарні: процес хвороби зупинився і пішов назад – дитина почала одужувати і його перевели у стаціонарне відділення іншої лікарні.

- Особливі вимоги тут і до медперсоналу. Є такі лікарі, що й дня не витримують, - каже Роман Крупник, - відразу кажуть, що не зможуть. А є люди, які працюють вже від початку, і хворі для них стають майже рідними. Бо ж відкривають душі, діляться своїми болями й турботами. Медики прив’язуються як до своїх і біжать на роботу, бо знають, що тут вони дуже потрібні.

- Якось до лікарні навідалось двоє стареньких віком за 80, - розповідає Євген Москвяк. - Прийшли, взявшись за руки, добрі і милі. Розповіли, що все життя кохали одне одного і тепер, коли розуміють, що когось одного може скувати хвороба чи раптово підкосити смерть, попросили зробити їм одночасно евтаназію (добровільну, узгоджену з лікарем, смерть невиліковно хворого за допомогою спеціальних знеболювальних засобів. - І.К.)… Декілька годин ми розмовляли зі старенькими, пояснювали, що Бог дав життя і лише Бог його може забрати, і не треба просити пришвидшувати цей кінець. Зрештою переконали, і вони, знову зловившись за руки, пішли додому… Вразив їх вигляд і почуття: пронісши через все життя кохання, теплоту, повагу, вони захотіли й далі не розлучатися. У тих людей, які приходять сюди працювати, відбувається докорінна переоцінка цінностей. Вони стають добрішими, милосерднішими… Приходить розуміння, що кожен даний Богом день – це щастя, і його треба прожити з добром, радістю і любов’ю…

Колектив комунальної Львівської міської клінічної лікарні "Хоспіс"

Діяльність Хоспісу

Діяльність Хоспісу здійснюється відповідно до чинного законодавства України, директивних та інструктивно-методичних документів Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства соціальної політики та праці України, управлінь охорони здоров’я й управлінь праці та соціальної політики обласних державних адміністрацій, місцевих органів влади, власного Статуту.

10 жовтня 2013 року в рамках проведення тижня паліативної та хоспісної допомоги відвідав лікарню та спілкувався з хворими міський голова А.І.Садовий

На державному рівні опрацьвано:

- Концепцію державної політики України щодо паліативної допомоги. Державний стандарт якості соціальних послуг, які надаються у ході Хоспісного руху. Наказ МОЗ України № 33 від 23.02.2000 року “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я”. Наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002 року “Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я”. Методичні рекомендації “Організація та управління медико-соціаль-ним забезпеченням невиліковних хворих у м.з. “Хоспіс”.

На регіональному рівні:

- Відкриття лікарень паліативного лікування у містах Києві, Івано-Франківську, Херсоні, Харкові, Луцьку, Луганську, Сімферополі.

За визначенням ВООЗу, паліативна допомога - це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх родин, які зіштовхнулися із проблемою смертельного захворювання.

Контактна інформація:

Москвяк Євген йосипович - головний лікар

Винник Оксана Василівна - заступник г.л. з лікувальної роботи

Комунальна Львівська міська лікарня "Хоспіс"

розташована за адресою:

м. Львів, вул. Котляревського,53

Телефони: +380-32 237 58 62, 237 35 96

E-mail: hospis_uoz_lviv@ukr.net

Сайт Львівського Хоспісу

Потреби хоспісу:

Щоб дізнатися про нагальні потреби хоспісу, зверніться до адміністрації закладу.

Спонсорський рахунок КЛМЛ “Хоспіс”:

код за ЄДРПОУ 20845633

79044, м. Львів, вул.Котляревського, 53

розрахунковий рахунок 35421002007464

у ГУДКУ у Львівській області

МФО банку 825014

код за ЄДРПОУ банку 22406168



Хелпус - шанс для тех, кто уже не ребёнок

Детям легче получить помощь, но оказаться в беде может каждый. Хелпус сообщает обществу о тех, кто попал в беду, независимо от возраста.
Мы тщательно проверяем просьбы, защищаем жертвователей от мошенничества и даем возможность эффективно помогать наиболее нуждающимся.