Українці здають кров безкоштовно, а держава за це позбавляє їх пільг

Через нестачу донорської крові щороку помирає кілька тисяч українців. ТСН.ua з'ясовував, чому донорство є таким непопулярним у Україні
Автор: Світлана Єрьоміна, tsn.ua Опубликовано: 30 октября 2012, 0:40 1592

strana-sovetov.com Україні не вистачає донорів

В Україні не вистачає донорської крові: на одного мешканця припадає 8,5 мл зданої крові, тоді як за рекомендаціями Всесвітньої організації здоров'я передбачено 12-15 мл (в цьому випадку компонентами та препаратами плазми крові будуть забезпечені всі громадяни України). За оцінками Міністерства охорони здоров'я України, потреби клінічної медицини в препаратах крові задоволені лише на 25%. У той же час лікарі запевняють: вчасно відновлена втрата крові може врятувати більше сотні жінок, що гинуть щороку в Україні після ускладнень під час вагітності, а в загальних масштабах різних захворювань і травм мова може піти про врятовані життя декількох тисяч українців на рік...

Назад у майбутнє

Найгірше йдуть справи в маленьких містах - саме там найчастіше медики стикаються з дефіцитом донорської крові. У великих містах це питання поки стоїть не так гостро, але навіть лікарі міст-мільйонників не вважають ситуацію стабільною. "Щоб в Києві був регулярний необхідний для такої кількості жителів запас крові, на постійному обліку має бути 80 тисяч донорів, а у нас їх всього трохи більше 40 тисяч", - зазначають у Київському міському центрі крові. "У нас в січні була важка ситуація. З 1 по 20 січня ми сиділи з одним комплектом крові 4-ї групи резус негативний. Просто пощастило, що тоді нікому не знадобилося. Зараз намагаємося не допускати таких ситуацій. Але все залежить від донорів", - кажуть в Харківській обласній службі крові. Відзначимо, в Харківській області проживає 95 тис. донорів, з яких 8 тисяч здають кров систематично. Кожен день на станцію переливання приходять 50 осіб, а треба - 100. "В ідеалі на одного жителя повинно зберігатися 13-15 мл крові, у реальності ця цифра також, як і кількість донорів, удвічі менша від норми", - погоджується Олександр Бондар, заступник начальника служби з донорства. Така ситуація була не завжди: ще двадцять з невеликим років тому Україна займала перше місце за збором донорської крові у СРСР. Сьогодні в країні діють близько 650 станцій і центрів переливання крові. Для порівняння: у 1991 році в УРСР функціонувала 791 станція переливання крові - майже на 134 більше.

Так, за даними МОЗ, у 1991 році звання "Почесний донор" носили 1 млн 464 тисячі жителів України, а в 2010 році таких нараховувалося всього 99 тис 896. Ще 60 осіб мають почесне звання "Заслужений донор України". Іншими словами, за роки незалежності кількість донорів скоротилася більш ніж у 14 разів. Причому впродовж 2000-2008 років падіння було просто вражаючим - кількість донорів знижувалася на 100 тисяч щороку. Кризовий 2009 рік трохи стабілізував ситуацію - донорів стало більше. Можливо, на поліпшення статистики вплинуло загальне економічне зниження у країні - за допомогою донорства українці вирішили трохи покращити своє матеріальне становище (за літр крові держава платить донору 160 грн), а, можливо, криза зробила українців більш чутливими до проблем. "Банк, де я працювала, допомагав дитячому онкологічному відділенню. Я бачила фото дітей, які потребують допомоги, і знала напам'ять історії багатьох... А коли в 2009 році я потрапила під скорочення у своєму банку, я зважилася - пішла і здала кров. Потім вмовила своїх друзів і родичів зробити це", - каже Анжела Яхно, мешканка Харкова. Зараз в Україні на 1000 осіб припадає 12-14 донорів. Для порівняння: у країнах Європи - 25, у США і Канаді - 40-60.

Кризовий 2009 рік трохи стабілізував ситуацію - донорів стало більше. Можливо, на поліпшення статистики вплинуло загальне економічне зниження у країні - за допомогою донорства українці вирішили трохи покращити своє матеріальне становище (за літр крові держава платить донору 160 грн), а, можливо, криза зробила українців більш чутливими до проблем. "Банк, де я працювала, допомагав дитячому онкологічному відділенню. Я бачила фото дітей, які потребують допомоги, і знала напам'ять історії багатьох... А коли в 2009 році я потрапила під скорочення у своєму банку, я зважилася - пішла і здала кров. Потім вмовила своїх друзів і родичів зробити це", - каже Анжела Яхно, мешканка Харкова. Зараз в Україні на 1000 осіб припадає 12-14 донорів. Для порівняння: у країнах Європи - 25, у США і Канаді - 40-60.

Пільги для донорів - лише на папері

На перший погляд така статистика викликає подив. Адже на офіційному рівні держава створила всі умови для залучення донорів крові. Так, людям, які безкоштовно здали понад 40 разів кров або 60 разів плазму, закон "Про донорство крові та її компонентів" гарантує 20%-у надбавку до пенсії, пільговий кредит на купівлю житла, 50% знижку на покупку ліків, путівки в санаторії та ін. Однак, на ділі, в більшості випадків, ці пільги так і залишаються на папері: українські чиновники не поспішають видавати донорам документи, що підтверджують, що вони можуть претендувати на вищеперераховані блага. "Ти або здаєш кров безкоштовно і не очікуєш на допомогу держави, або береш за те, що ти здав кров гроші, і теж не розраховуєш на державу", - міркує Анжела Яхно. Нагадаємо, з 2006 року в Україні добровольцям за літр зданої крові почали платити 160 гривень (раніше платили по 40 грн). Правда, такі суми українців не дуже приваблюють. За статистикою в Україні менше 8% донорів беруть за свої послуги гроші, всі інші здають кров безкоштовно. "У середньому донор за один раз отримує близько 80 гривень. Це небагато. Тому найчастіше донори від винагороди відмовляються. Гроші зазвичай беруть студенти собі на заслужений обід", - каже Анжела Яхно. "Платне донорство - це нонсенс. У більшості розвинених країн світу - це добровільно, безкоштовно і престижно. Там такі люди заохочуються нагородами, в деяких країнах, донори мають пільги на медичне обслуговування, а їхні діти можуть отримати серйозну знижку на навчання", - говорить Валентина Ходас, волонтер і студентка Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. "Бути донором у нас престижно, правда їм у нас нічого не платять, але це говорить про добрий стан здоров'я людини, про її соціальну позицію. Такі люди мають більше перспектив влаштуватися на роботу і зробити кар'єру", - розповідає Джулія Коен, продавець-консультант в магазині спортивного одягу (Нью-Йорк). І це дійсно ефективно. Наприклад, за останні 20 років донорський рух в США виріс майже в 5 разів, в країнах ЄС в 3,5 рази.

Законний вихідний - за свій рахунок

Падаючі з року в рік показники з донорства в Україні лікарі пояснюють просто: в нашій країні не вистачає соціальної реклами. "Замість реклами сигарет і спиртних напоїв на сторінках газет і журналів краще б друкували адреси пунктів здачі крові", - зауважила в одному зі своїх останніх інтерв'ю Лариса Семененко, завідуюча відділенням заготівлі крові спеціалізованої дитячої лікарні "Охматдит". "Українці справді не знають, де і як здати кров. До того ж існує дурне упередження - здаючи кров, можна чимось заразитися. Це міф! Все абсолютно стерильно - лікарі використовують одноразові шприци та системи, однак про це ніхто, ніде не розповідає", - пояснює Валентина Ходас. Ще один стримуючий фактор - час. "За законом, після здачі крові донор має право на додатковий вихідний. Але в приватних фірмах не дуже підтримують такі настрої. Моя сестра, вона теж здає кров, якось намагалася відпроситися, а їй начальниця заявила: "лише за свій рахунок!" І це в величезному холдингу, який витрачає мільйонні бюджети на підтримку свого іміджу як соціально-відповідальної компанії", - наводить приклад Анжела Яхно. В середньому на те, щоб здати кров, знадобиться 3,5-4,5 години - не кожен начальник погодиться відпустити співробітника навіть на такий часовий відрізок, не кажучи вже про те, щоб надати повноцінний вихідний. Не вистачає українським медикам і персоналу: за радянських часів працювали десятки виїзних бригад, які їздили на великі підприємства і проводили забори крові. Зараз такі бригади теж є, але їх тепер можна перерахувати на пальцях. Держава вирішила заощадити і скоротила видаткову частину на таких фахівців. Тому їздити, збирати, агітувати вести здоровий спосіб життя і рятувати людські життя в Україні майже нікому. Ті ефектні акції за участю відомих політиків, які здають кров і розповідають про важливість цього заходу, можна всерйоз не сприймати - це разові піар-акції, головна мета яких - здобути якомога більше симпатій електорату напередодні виборів.


Данная статья принадлежит к категориям:
Донорство крови  Публикации с других источников  

Хелпус - шанс для тех, кто уже не ребёнок

Детям легче получить помощь, но оказаться в беде может каждый. Хелпус сообщает обществу о тех, кто попал в беду, независимо от возраста.
Мы тщательно проверяем просьбы, защищаем жертвователей от мошенничества и даем возможность эффективно помогать наиболее нуждающимся.